Був ясний, але вже відчутно прохолодний осінній вечір у старовинному Лемберзі. У повітрі стояв той особливий, дзвінкий і чистий аромат, властивий місту перед настанням справжніх холодів. Наш шлях лежав до серця культурної величі – Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Грандіозний фасад будівлі, підсвічений вечірніми вогнями, виглядав як корона, що сяє над затишними львівськими вулицями.
Всередині, під розкішними склепіннями та золотими люстрами, панувала атмосфера передчуття. Ми занурилися у світ, створений Жоржем Бізе: на сцені спалахнула “Кармен”. Це була не просто музика, а справжнє полум’я – пристрасть, гордість, фатальна незворотність. Кожен акорд оркестру, кожен жест співаків відлунював потужним, хвилюючим емоційним зарядом. Протягом кількох годин ми були повністю відірвані від зовнішнього світу, перебуваючи у полоні іспанського вогню та драми, що розгорталася на сцені.
Коли опера завершилася, і шквал оплесків стих, ми повільно вийшли на ґанок. І тут нас зустріла несподівана зміна: Лемберг був у дощі. Тихий, осінній дощ почав омивати місто, створюючи неймовірний контраст між внутрішнім вогнем, який ми щойно пережили, і зовнішнім спокоєм природи. Волога бруківка світилася від відбитого світла ліхтарів, а повітря стало насиченим і прохолодним.
Це був ідеальний післясмак: велич мистецтва в золотих стінах і тиха, заспокійлива краса мокрого осіннього міста. Мистецтво залишає глибокий слід, і цієї ночі “Кармен” і дощовий Львів створили незабутнє, гармонійне враження, яке надовго залишиться в пам’яті.
P.S. Ця поїздка до культурної столиці стала можливою завдяки щирій підтримці та дружнім відносинам з керівництвом Тернопільської обласної філармонії. Ми висловлюємо глибоку вдячність Директору філармонії Ярослав Лемішка не лише за цю неоціненну підтримку, а й за наданий комфортабельний транспорт, що зробив дорогу легкою та приємною, а також нашому чудовому водієві, який забезпечив безпеку та відмінний настрій протягом усієї подорожі.
