Субота перед Різдвом…
Без мети щось там знайти – я гортаю сторіс в Інстаграм..
І бачу в однієї талановитої дівчини – Віталії Грицак, розповідь про те, що їй присвоюють президентську стипендію…
Так як я розумію, про що йде мова, адже завжди слідкувала за перебігом цієї преміальної відзнаки для молодих митців, я вирішую прочитати Указ Президента повністю, бо цікаво ж. Завжди у переліку зустрічала знайомих митців, тому і пішла шукати знайомі прізвища цього разу.
І тут шок, і здивування, адже у переліку стипендіатів у галузі «музичне мистецтво» зустрічаю такий рядок «Атаманчук Елеонорі Богдані Михайлівні, 2001 року народження»
Я була надзвичайно приємно здивована, і зізнаюсь чесно, про ті документи, які я подавала півтора роки тому я справді забула через магістерську метушню. 
Вирішую поки мовчати, бо хочу дочекатись офіційно інформації (але куди вже офіційніше, якщо текст указу опублікований на сайті офісу президента).
У Святвечір отримую лист на емейл, і всі пазли складаються
.
Напевно мої «Три празники» долетіли і до Президента і Міністерство культури та інформаційної політики України і вони вирішили присвоїти нарешті (жарт), (хоча, хто його знає..
)
Про цю стипендію я мріяла з 2021 року.
І ця історія, про те, що в житті має бути твоїм – обов‘язково прийде. Треба тільки трішки часу, терпіння. І головне – не опускати руки.
Завдячую тим людям, які мене порекомендували, допомогли та повірили в мене
а також Богові за дар і талант до мистецтва
